Якщо ви ще не знаєте, що таке "Ранок з ТВі", то відкрию вам таємницю: це - моє життя! Воно починається щодня о 4 ранку... місцями втомлює... місцями піднуджує від кави... часом дратує... але загалом дає сили! 
Бажаю вам так само сильно любити свою роботу. 

чудовий був самотнній день
від ранку лише 2 дзвінки, один з яких від кур"єра, що мав принести замовлений електроприлад
ринок: мед, цибуля, айвова медовуха
"Меланхолія" Ларса фон Трієра 
читання на траві під деревом в парку Шевченка, доки поряд не почали танювати сальсу... під цю музику важко було читати "Смакування раю"
зілля для освячення на Маковея, пакування меду

це дуже корисно - залишатися сам-на-сам із собою. згадуєш, хто тинасправді

 

Іноді здається, що такі дурні ситуації трапляються лише зі мною. 
Мені несподівано дали відпустку.
Через те, що вона несподівана маю халепу: маю шенген, маю гроші, маю бажання, але не маю компанії. 
Сто років хотіла походити по літніх Карпатах: маю все необхідне, але не маю компанії.
Усі мої друзі вже спланувалися/поїхали/зайняті... 

так от

поки що мені схоже, вдалося зайняти один тиждень. шукаю помешкання високо в горах на 4х людей. Думаємо про Дземброню або Верхній Ясенів. Тому, якщо ви знаєте, в кого там можна зупинитися - порадьте, будь ласка.
Але тут ше така проблема, що я хочу походити, а цією компанією не походиш, бо там чоловічок 4-річний. 

тому шукаю, кому би в цей час можна було впасти на хвіст, шоб піднятися кудись вище. Може, щось порадите?
бо дуже вже сумно, як подумаю, що змарную відпустку, просидівши на одному місці. До того ж, наступний відпочинок буде хтозна-коли. Грандіозні плани на новий телевізійний сезон на ТВі. 

На Балтійському узбережжі теж дощ. Це, щоб ви не думали, що десь є ліпше, як в Україні ) Бо нема ніде!

Учора потішили українські прикордонники:
-В нас тут вопше-то черга 300 машин.
-а ми телебачення...
чарівне слово і прикордонник мовчки забирає знак СТОП.
...черга з 300 машин не для нас.
Відчула себе Януковичем.

Учора рознервувала польська прикордонниця - змусила вивертати гаманці - доводити, що ми маємо засоби для тижневого існування у Польщі. Я от думала: а якби в нас була не готівка, а картка? Нас би розвернули знімати гроші? маячня. 
Потім вона весь час закривала мені рот. І пофіг, шо з нас трьох лише я розуміла  і могла їй відповідати польською... їй хотілося потеревенити з Петром Петровичем, який в житті ніколи тих поляків не чув, не бачив.

Словом, я у Польщі. Поки що в Кошаліні. Тут триває Фестиваль Української культури. Завтра ми працюємо. Післязавтра їдемо до Варшави... будемо завершувати матеріал там. 

У моєму готельному номері добре. Маю 2 вікна у стелі над ліжком. Думала, буду рахувати зірки... лежу і дивлюся, як скло не пускає дощ впасти на мене. 

Сьогодні ми все ж заїхали на море. Люблю Балтику  за цей шальоний вітер! ) 
( вважєй! накриває хвилями )

І на останок. Сьогоні ж свято! Польща півроку усьому голова ) Навіть Гугль нині на її честь розмальований. 

Cały dzień polska telewizja mówi o prezydencji Polski w UE. Dziennikarzy z różnych krajów "na żywo" mówią o tym szczęściu, maratony, artykuły..."Od dziś Europa to my", "Polska dowodzi Unią"... Teraz oglądam koncert z Warszawy na TVP-1. Piękny concert!
Wydaje mi się że to dzień Bożego narodzenia, nie zwykła zmiana głowy w spółce...
No to pozdrawiam )

коли дівчата залишаються самі удома...
коли є трохи вина...
коли зустрів старого друга...
коли у голові гуляє вітер...
коли їм є про що сказати, 
але на все бракує часу




 

 Дощ. Дощ. Дощ.
Це моя погода. Я бадьоріша. Краще виглядаю. Більше працюю. 
Може, тому шо вродилася восени. Дощ це романтично. Під дощем приємно цілуватися. Під дощ добре щось писати. Сьорбати какао.

***
Якось під час скаженої зливи маршрутка, в якій я поверталася додому, заглохла посеред глибоченної калюжі (води мені до поясу). І перше, про що я подумала перед тим, як вийти, - я не вмію плавати. Прикро було би втонути в калюжі. Тоді я піддалася чарам якогось молодого чоловіка, який запропонував мене перенести. Пошкодувала, бо він впав... кинув мене в ту воду разом із дзеркалкою, купленою за 800 баксів місяць тому. 
Ось вона ця трагічна калюжа і така ж маршрутка ) Наступного ранку я пішла сфотографувати на пам"ять композицію. Вода вже наполовину зійшла. 
Зробивши цей знімок, я однією ногою пішла в каналізацію )) було боляче, бо, рятуючи фотик забила до чорноти мізинця. Добре, що це було недалеко від гуртожитку. Того сонячного ранку я мала дурнуватий вигляд - з мене стікала фактично багнюка, бо за ніч вода настоялася і то вже був не просто дощ на землі, а сміття, листя, гілля і всяка інша гидота. Зціпивши від болю зуби, я йшла і заливалась сміхом! Дурочка, ну, треба було тобі пертися в 7 ранку в неділю дивитися на ту калюжу? Словом, дякувала Богу, шо не пірнула в той люк з головою, бо людей навколо не було... спливла б за якийсь тиждень десь у Дніпрі ))) 



В Києві від суботи дощі. На таку погоду добре мати ґумаки. І я їх маю :) 

От ви кажете, що цензура - це погано. А я кажу - ДОБРЕ! )) 
Сталася ще одна хороша і цікава подія - відкрили в Могилянці виставку конкурсу "СТОП ЦЕНЗУРІ!"  Якби за цей рік не сталося того, що сталося, чи мали б ми стільки прекрасних постерів, віршів, есе? От я тепер маю футболку і наліпки. Семесюк має 8 тисяч гривень. Інші учасники - поїздки до Польщі. 
Шукайте позитив у всьому! :)
А в цьому ролику - знайомі обличчя )

Гнітюче відчуття безкорисности. Абсолютної. 
Усі найважливіші надії на цей рік розбиті вщент. Щонайменше тричі упродовж року "світло в кінці тунелю" виявлялося лишень електричною лампою, яка врешті перегорала. 

Це те, про що не хочеться говорити, бо соромно. Жодних перемог. Жодних досягнень. Жодних змін. 

 Вчора мені подзвонила Катерина. Каже
"я тобі щось привезла з села! Треба сьогодні зустрітися!"
Питаю "що такого термінового? воно, що не доживе до завтра?" 
"Ну, добре, тільки не пізніше!" - відповіла вона.
"Воно ЖИВЕ?"
"З вусиками!"
"це що кіт? В Олекси алергія на котів! Ти що?"

Сьогодні Катруся привезла мені оте із вусиками. Вона вміє вгодити, як ніхто! :) Ми їх посадили на знак нашої міцної дружби!



може, хоч сунички приймуться... 

"Я знаю багато голів держав, королеву Нідерландів чи Іспанського короля. Але один з найбільших подарунків долі – це те, що я знав наших моральних велетнів: Шептицького, Сліпого і Гузара. Вони – виняткові люди." - Богдан Гаврилишин. 

Цей пост я почала писати із тегу, бо точно знаю, що хотіла б бути, як він. 
"Я погодився на інтерв"ю, тому що ви теж пластунка" - сказав мені Богдан Дмитрович, протягуючи ліву руку для привітання. Насправді то був жарт, бо він не вміє відмовляти і напередодні ве мав гостей-журналістів. 
"СКОБ" - перша привіталася я.